До 35-х роковин катастрофи чорнобильцям у Сумах вручили медалі та продовольчі набори
До 35-х роковин Чорнобильської катастрофи “Сумська спілка інвалідів та ліквідаторів аварії “Разом” розвезла продовольчі набори чорнобильцям. У Сумах — 37 людей, які мають першу категорію, та брали безпосередньо участь у ліквідації аварії та її наслідків у зоні відчуження.
Ліквідатор наслідків аварії на атомній електростанції Григорій Міхальчук отримує медаль та пакет із продовольчим набором. У травні 1986 року чоловік проводив хімрозвідку забруднених територій у Чорнобилі. Зараз проходить чергове лікування в обласному диспансері радіаційного захисту населення.
“Пройшов, як кажуть, перші кроки. Приїхали туди, там був підполковник. Люди бродили як вівці. Так воно було. Я будував 5-й і 6-й блок. Я переїхав після того з Києва до Сум, мене забрали як військовозобов’язаного, і я знав територію дуже гарно їхню. Був по 19 червня. Отримав дозу опромінення 23,5 рентгена. Однак хімрозвідка більше отримує. Солдату треба там 1,5-2 хвилини, але ми не 1,5-2 хвилині на тій території були. У тій зоні, як казати, але доза опромінення писалася всім однаково. За хвороби я не буду говорити, все нормально. Так що, будемо жити – не тужити, не помремо все одно”, — розповідає він.
Такий самий набір отримав вдома Анатолій Канівець. Він був на реакторі вже за рік після аварії. Провів там 77 днів.
“Туди занесли ми ці каністри — по 50 кг і зупинилися, стояли 30 м від реактора. Закривали отим, що винесли, дірку закривали, і закривали такими промокальницями. Нічого не відчували, тому що нам ніхто не казав нічого”, — сказав він.
У 1987 році чоловікові було 28 років. Після Чорнобилю Анатолій Канівець зміг пропрацювати тільки півтора року. Далі захворів: отримав групу та статус — “інвалід війни”.
Олію, крупи, борошно, чай та консерви чорнобильцям дали сумські підприємці. Всього підготували 37 наборів.
“Це люди всі — перша група, перша категорія, 37 людей. І жіночки ліквідатори, і переселенці. Усім ліквідаторам вручаємо медалі до 35-х роковин і продовольчі пакети. Ніхто не допомагає. Розумієте: людині хочеться просто поговорити, посидіти. От зараз ми зробимо офіс, щоб вони могли туди приїхати, сісти і поговорити, просто виговорити усе, що наболіло. Ось телефонували учора, людина каже: 35 років про мене ніхто не згадував. А треба пам’ятати”, — говорить голова спілки інвалідів та ліквідаторів “Разом” Сергій Свинаренко.