“Хто буде повертатися, якщо світла немає і газу”: як живуть в селах Краснопільщини
У селі Михайлівське та Михайлівка Краснопільської громади мешкають нині 12 та 25 мешканців відповідно.У цих селах з березня цього року немає газу, електрики та зв’язку, їх постійно атакують FPV-дрони армії РФ, розповіли жителі кореспондентам Суспільного. Ті, хто залишився, евакуюватися не збираються.
У селі Михайлівське Краснопільської громади пусті вулиці, що заросли бур’янами, зруйновані будинки та адмінбудівлі. Звідси до кордону з Росією близько семи кілометрів.
До повномасштабного вторгнення тут мешкали близько 500 людей, говорить місцевий житель Леонід Товстоноженко, нині залишається постійно – 12. Чоловік каже, живе в селищі понад 50 років:
“Я сам за освітою агроном, робив скрізь, в колгоспі 8 років, 11, майже 12 років на заводі, і 27 років у лісгоспі. Лісником, тоді майстром. Оті всі ліси, посадки, то все моє. Ідеш радієш. Так, я з 1985 року працюю у лісгоспі й до пенсії”.
Нині чоловіку 75 років, до повномасштабного вторгнення розпочав з сином ремонт своєї хати:”Фундамент укріпили, підремонтували, зробили, він замішував розчин. Тоді бетономішалку взяли, невеличку, переносну. А зараз би доробити, оце вже, два, ні, три роки не можу доробити оце”.
Ольга, дружина пана Леоніда, каже: нині селище обстрілюють менше у порівнянні з весною цього року.
“Ковдрою накривалися і спала, хоч не спала, а лежала. Перехрестилася і все. Мала в мене в льох не йшла, бо боїться, не хоче. Якщо не дай Боже, завалить льох, як з нього вилазить, ніяк, вихід один. Результат один, іншого немає, — говорить жінка.
Пан Леонід каже, що до села раз на тиждень приїздять працівники Укрпошти. Це єдиний зв’язок з навколишнім світом, але евакуюватись категорично відмовляється.
Подружжя має 41-річну доньку з інвалідністю, тому і не евакуюються, каже Ольга. В цьому році хороший урожай картоплі, додає жінка, тож взимку буде що їсти.
Олена Мурза, мешканка сусіднього з Михайлівським села Михайлівка каже, що картоплі їм з чоловіком вистачить до нового врожаю:”Їздимо в Слав’янку та Успенку хвилин 15-20, магазин там. В Краснопіллі є магазин, на виїзді з Краснопілля є магазин, діти приїжджають везуть, так і живемо”.
Олена каже, що її донька з сином евакуювалися з Краснопілля в Суми.
“Світла немає, газ — у нас, балон. Син привозить, заправляє, в Сумах і привозить, так і живемо. Їсти готовимо на газу, ото балон заправили. Це вже третій місяць. Якщо необхідно, то можемо і пічку затопити, це така справа, у нас є”, — додала Олена.
Жінка була в евакуації два місяці. “Побули й приїхали знову, живемо. У сестри ми були, у неї своя сім’я, у неї свої проблеми, у нас свої, ми побули поки дуже було гучно, та й назад повернулися”, — поділилася вона.
Нині, додає жінка, одна із небезпек — це дрони армії РФ:
“Ось в пів десятого, я на городі була, чую що дрон дзижчить, я одразу під дерево, він отам як увалив, але де не знаю, я не виходила туди. По хаті не прилітало, а вікна КАБом, там як упав КАБ за ставком, то уламками побило звичайно, а так нічого поки. Поки терпімо, можна ще терпіти”
У Михайлівці нині залишається жити постійно два з половиною десятки людей, говорить Олена. Частина мешканців приїжджають доглядати за городами та будинками.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ