“Іноді снаряди лягають небезпечно близько”. Як в умовах постійних обстрілів працює амбулаторія у Ворожбі

Станом на 20 березня на обслуговуванні двох лікарів Ворожбянської амбулаторії загальної практики сімейної медицини майже чотири тисячі пацієнтів. Місто Ворожба належить до червоної зони небезпеки.

Керівниця закладу Олена Вамуш розповіла:

“Обстріли постійні. Іноді снаряди лягають небезпечно близько від лікарні. Але у нетривалі інтервали між обстрілами ми встигаємо обслугувати 25-30 пацієнтів. Під час тривог спускаємося в укриття разом із пацієнтами. А на минулих вихідних через підвищений рівень небезпеки взагалі довелося працювати дистанційно. Причому, консультації телефоном не обмежуються робочим часом лікарів”.

Попри складну безпекову ситуацію у закладі функціонує сучасна лабораторія. Лаборантка Ірина Сидоренко щоденно проводить до 50 обстежень.

“На сьогодні у нас усі необхідні реактиви є. Не вистачає спокою, аби у нормальному режимі проводити дослідження. Буває, починається обстріл – ми спускаємося до укриття. А коли повертаємося, то дослідження доводиться починати спочатку. Ми проводимо усі види стандартних досліджень. З результатами пацієнти вже їдуть чи у Суми, чи до Білопілля до “вузьких” спеціалістів”.

Олена Вамуш розповіла, що через постійні стреси у людей зросла кількість нововиявлених тяжких захворювань: “Дуже сильно зросла захворюваність: онкопатологія, цукрові діабети, тривожні стани, порушення сну. Дуже зросли. Особливо цукровий діабет. Так, це всі захворювання на фоні хронічного стресу. І варто зазначити, що всі захворювання помолодшали. Раніше були з гіпертонією в основному пацієнти старшого віку, а тепер звертаються зовсім молоді люди. Дуже зросла кількість із захворюваннями серця та серцево-судинної системи. З гіпертоніями звертаються як старшого віку, так почали приходити і досить молоді люди”.

Після обстрілу 18 березня за медичною допомогою до лікарні звернувся мешканець Ворожби.

“Цей чоловік якраз знаходився на підприємстві. Були “прильоти”. У нього піднявся тиск, була кровотеча носова і з вух. Можна діагностувати контузію, але підтвердити має невропатолог, який знаходиться у Білопіллі. Його стан можна було кваліфікувати як мінно-вибухова травма. Зробили усі лікарські призначення і з гіпертонічним кризом залишили на лікарняному. А йому ж тільки 49 років”, – розповіла лікарка.

Дехто з працівників мешкають не в самій Ворожбі, а у селах поблизу. Деяким доводиться долати на велосипеді відстань до 10 км аби дістатися до медзакладу.

Медична сестра Марина Великодна – одна з таких працівників:

“Їжджу на роботу із сусіднього села. Дорога проходить через поля. Бувало, що і вертольоти наді мною літали. Дуже страшно, коли над головою свистять снаряди, а ти посеред відкритої ділянки. Навіть сховатися ніде. А вдома в цей час у підвалі сидить двоє малих дітей. Дуже страшно”.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ