Головній тренерці МСК “Сумчанка” Світлані Макаєвій надали звання Почесної громадянки міста. Півмісяця тому сумські хокеїстки на траві повернулися з міста Шауляй у Литві, де перемогли в Кубку європейських чемпіонів. Суспільне розпитало тренерку про молодість, рибалку та командний дух у спорті.

У Конгрес-центрі СумДУ вітали гравчинь Муніципального спортивного клубу “Сумчанка”. У лютому в литовському місті Шяуляй сумська команда стала володарем Кубка європейських чемпіонів. Особисту відзнаку здобуває і тренерка сумських спортсменок Світлана Макаєва. Рішенням Сумської міської ради їй надали звання “Почесний громадянин міста Суми”.

"Хокей на траві — не той спорт, де можна заробити багато грошей". Інтерв'ю з тренеркою "Сумчанки" Світланою Макаєвою

Світлана Макаєва впевнена, що це заслуга не тільки її, а всієї команди “Сумчанка”. На перехідному кубку, який привезли з Литви, до цього гравіювали лише назви німецьких і голландських команд.

“Стати чемпіонами Європи в клубному чемпіонаті – майже неможливо. Ми були чемпіонами Європи у 2010 році, були третіми на Чемпіонаті світу, але справжні вболівальники знають, що стати чемпіонами в клубному чемпіонаті – це найважче. Мені здалося, що після умов, в яких ми тренуємося, обираємо, йти чи не йти на тренування, починається тривога – це ризик завжди. Коли дівчата приїхали в Литву, мені здалося, що вони інакше грали і ставилися до суперників. Тому що ті виклики, які вони тут мають. Але вони грали, насолоджувались”, — сказала Світлана.

Світлана Макаєва переїхала до Сум після закінчення середньої школи та вступила до педагогічного інституту на музично-педагогічний факультет.

У 1979-1985 роках грала у сумській команді “Буревісник”, яку тоді набирали зі студентів різних факультетів.

“В дитинстві займалася різними видами спорту, але більше для себе: лижами, волейболом, бігала для здоровя. У мене більш творча натура, хотілося з музикою повязати себе, з творчістю. Але дуже привабила команда, цікаве життя в нас було, ми не розуміли тоді, що таке хокей на траві — гра і гра, а от колектив у нас був дуже потужний, цікавий”.

З 1986 року Світлана Макаєва почала працювати тренеркою-викладачкою сумської СДЮШОР “Динамо”.

Згодом була призначена тренеркою молодіжної збірної команди України хокею на траві.

У 2003-2005 роках працювала в Італії тренеркою клубу вищої ліги “Катанья”. Потім повернулася до Сум та продовжила тренувати дівчат грі хокею на траві.

“Отримала необхідний досвід, працювала з командою майстрів, ніколи не було бажання залишитися. Хоча Італія — місце, де хочеться жити”, — сказала пані Світлана.

У 2007 році Світлана Макаєва була призначена головною тренеркою спортивного клубу “Сумчанка”.

На стінах клубу – світлини, що показують шлях команди, моменти перемог і щасливих емоцій.

Відпочивши після повернення з Литви тиждень “Сумчанка” відновила тренування. Попереду у них – ще одне важливе змагання.

“Зараз у нас буде у квітні в Голандії Кубок європейських чемпіонок на траві. Вперше за 12 років ми потрапили до дивізіону, а там грають команди Голандії, Німеччини, Іспанії, Англії. Треба тренуватися, часу мало”.

Пані командир команди Євгенія Мороз говорить, що тренерка зробила колектив дружнім і наполегливим у досягненні спільної мети.

“Вона є дуже впевненою, чутливою, хоча інколи треба прикласти й тверду руку. На полі під час гри вона дуже натхненна. Вона живе тільки грою, бували різні ситуації, але вона сильно нас підтримує”, — поділилася Євгенія.

Світлана Макаєва – перша тренерка Олени Свистюр. Колись взяла опіку над 10-річною дівчинкою. Тепер Олена сама тренує дітей різного віку.

“Вона для мене як мама, ми з нею пройшли все: їздили на змагання, в табори, на турніри. Об’їздили весь світ. Я теж грала раніше в Сумчанці, була капітаном. Це чуйна, добра людина, найкраща для нас”, — сказала Олена Свистюр.

Сама Світлана Макаєва каже, що головне – розвивати командний дух, цього завжди вимагає від своїх вихованок.

“Не завжди талановиті люди, найуспішніші не завжди досягають результати. Ігровий вид спорту вимагає від тебе повної віддачі команді. Головне, щоб вони любили хокей. Наш вид спорту — не той, де можна заробити багато грошей. В команді залишаються люди, які вміють дружити й підтримувати одна одну”.

Крім спорту, Світлана Миколаївна, говорить, має й інші захоплення. Серед них – риболовля, хоча останні роки на це лишається зовсім мало часу.

“Взяла одного разу вудку і сиділа тут в маленькому озерці, бо це для мене медитація – сидіти і спостерігати за водою, за поплавком. Люблю театр, філармонію і читання, але за останні два роки через кілька сторінок ловлю себе на тому, що думаю про новини. Я дуже щаслива людина, тому що маю роботу, можу прийти на тренування і на 3-4 години забути про те, що відбувається навколо”.