Історія маленької Ніколь: 860 грамів життя і великий шлях боротьби сумських медиків
У лікарняних коридорах завжди особлива атмосфера. Тут радість, тривога та очікування існують поруч. Але у відділеннях, де рятують передчасно народжених дітей, ці відчуття загострюються в рази. Саме тут почався шлях маленької Ніколь – дівчинки, яка з перших хвилин життя вчилася боротися.
Ніколь народилася у Сумському клінічному перинатальному центрі Пресвятої Діви Марії на 32 тижні вагітності – надто рано, щоб бути повністю готовою до життя поза маминим тілом. Її вага становила всього 860 грамів, що критично мало для новонародженої. Вона не могла самостійно дихати, оскільки її організм ще не був достатньо зрілим.
Важлива кожна хвилина
Рішення про пологи лікарі ухвалили швидко і без вагань, тому що дитині почало не вистачати кисню. У таких випадках кожна хвилина має значення. Тож оперативно було проведено кесарів розтин.
«Ця вагітність для мами була вже третьою – і не першою складною. Перший син народився з вагою 1600 грамів, другий – 1460. Обидві попередні вагітності також завершувалися оперативними пологами. Тож і цього разу ми були готові до можливих ускладнень», – розповідає завідувачка відділення інтенсивної терапії новонароджених, постінтенсивного виходжування та постнатального догляду Юлія ТРЕСНИЦЬКА.
Втім, навіть досвід не скасовує хвилювання.
Найважчий етап
Одразу після народження Ніколь помістили до кувеза та перевели у відділення інтенсивної терапії новонароджених. Там почався її перший і найважчий етап життя.
Вона перебувала на апараті штучної вентиляції легень, отримувала необхідні препарати, зокрема сурфактант, який допомагає незрілим легеням працювати. За кожним її подихом стежили лікарі, миттєво реагуючи на кожну зміну.
Перші дні були критичними, але Ніколь трималася. З часом її стан почав стабілізуватися. День за днем, грам за грамом вона набирала вагу й набиралася сил. У відділенні реанімації дівчинка провела 39 днів. Для медиків – це щоденна робота. Для батьків – ціла вічність.
Прогнози – обнадійливі
На 39-й день життя настав момент, якого чекали найбільше: дівчинку перевели до мами. Це завжди важливий рубіж, який означає, що найгостріша небезпека позаду і дитина вже може бути поруч із найдорожчою людиною.
Тут розпочинається новий період – коли малеча міцнішає завдяки теплу і присутності мами. І ось – 54-й день, день виписки.
Вага Ніколь вже становила 2060 грамів. Більше ніж удвічі від тієї, з якою вона народилася! Але головне – це був уже зовсім інший етап, коли стан дитини стабілізувався, під наглядом і з обнадійливими прогнозами.
Сьогодні лікарі кажуть: Ніколь почувається задовільно і розвивається відповідно до свого віку. Та за цією історією стоїть значно більше, ніж просто один випадок.
Війна й постійний стрес
Як зазначає медикиня, передчасні пологи – не така вже й рідкість, але подібні випадки залишаються складними: недоношені дітки народжуються приблизно у 4% від усіх пологів: «Але настільки передчасні, з такою малою вагою, як у Ніколь, трапляються значно рідше. І кожна така дитина – це окрема історія боротьби».
За словами Юлії, останні роки принесли нові виклики, які неможливо ігнорувати: «Війна дуже впливає на перебіг вагітностей. Це постійний стрес. Особливо для жінок, чиї чоловіки на фронті. Вони переживають не лише за себе і дитину. І ми бачимо, що ускладнених вагітностей стало більше».
Попри це, медики продовжують працювати – навіть у надзвичайних умовах.
Укриття – нова реальність
Вже півтора року відділення знаходиться в укритті. «Ми облаштували його за сучасними стандартами, максимально наближеними до європейських. Але я добре пам’ятаю 2022 рік, коли це був просто підвал. Ми стелили матраци і буквально вчилися працювати в новій реальності», – згадує Юлія Тресницька.
Після одного з обстрілів медичного центру було прийнято остаточне рішення повністю перенести роботу вниз.
«Після прильоту ми зрозуміли: потрібно облаштовувати в укритті все. І це врятувало життя. Тоді всі вижили, бо вчасно спустилися», – зазначає медикиня.
Сьогодні це вже не підвальне приміщення, а повноцінне медичне середовище, проте умови залишаються непростими.
«Найважче – це те, що ти працюєш і не бачиш денного світла. Але безпека пацієнтів – понад усе. Бо евакуювати жінку після кесаревого чи важкохвору дитину під час обстрілів – надзвичайно складно. А іноді просто неможливо», – каже фахівчиня.
На жаль, у цих словах – щоденна реальність сумських медиків.
***
Історія Ніколь – більше ніж подія однієї дитини. Це про лікарів, які не здаються. Про матерів, які витримують більше, ніж здається можливим. І про життя, яке знаходить шлях навіть у найскладніших умовах. Бо іноді навіть 860 грамів – це вже перемога, якщо всередині є величезна сила й незламність!
