“Ймовірність окупації Сум виключена”, – заступник голови Сумської ОВА Володимир Бабич

Щодо ракетного озброєння, якщо торік було 160 ударів, то станом на зараз уже майже 100. Авіаудари (некерованими засобами ураження) як були, так і є – на межі 4 тисяч. Артилерія, в тому числі дальньої дії, наприклад, РСЗВ, також докучає. Але якщо дивитися на зведення військових, то торік було близько 2,8 тис. артобстрілів, а станом на зараз – десь 1,5 тис., тобто на тому ж рівні…

Війна на території Сумщини переростає в технологічну із застосуванням дальніх засобів ураження та зміщенням акцентів на БПЛА. Кількість атак дронами зросла вчетверо, в першу чергу у громадах, де йдуть бойові дії.

Які громади страждають найбільше?

Найбільше ворог обстрілює прикордонні громади Сумського та Шосткинського районів. Бої йдуть у Юнаківці.

Загалом ворожі атаки завдають багато шкоди?

З початку року, станом на 27 червня, в області маємо 2865 пошкоджених об’єктів – 1318 приватних домоволодінь, 281 багатоповерхівка, також постраждали 45 закладів освіти, 18 закладів охорони здоров’я, 375 об’єктів енергозбереження, 220 об’єктів газопостачання, 593 об’єкти господарювання… Тільки у червні вже пошкоджено 156 об’єктів.

Але найбільший біль – це коли гинуть люди. Цьогоріч на Сумщині загинули сто тридцять осіб, серед них п’ятеро дітей. Тільки від початку червня зафіксовано дванадцять жертв, у тому числі двоє дітей. Крім того, в поточному році 627 наших жителів були поранені. З них із початку червня –сімдесят, у тому числі дев’ять дітей.

Вже звучала інформація, що у разі наближення росіян до міста Суми на відстань 20-25 км, йому загрожуватимуть атаки FPV-дронів з вибухівкою, а на 10-15 км – артилерія. Наскільки такі загрози реальні і як регіон готується їм протидіяти?

FPV-дрони до міста Суми не долітають, і вживаються всі заходи, щоб не долітали в майбутньому.

Теоретично, можна припустити, що загроза від названих вами засобів ураження могла би бути. Але, розуміючи ці виклики, ми всі – військове командування, ОВА, місцева влада – готуємося до них. Приміром, аби убезпечити Суми від таких ризиків, був підготовлений запит до Кабміну на додаткове фінансування.

Наприклад, на придбання додаткових засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Вони, звісно, і зараз є, але, вивчаючи ситуацію, розуміємо, що варто додати і зайвими вони не будуть. Або на інженерію, яка має захистити від FPV-дронів на оптоволокні.

Загалом вживаються вичерпні організаційно-структурні заходи – по лінії військових, по лінії ОВА – з відшукування резервних коштів, щоб ситуація  безпекою міста Суми була й надалі контрольованою.

А що з фортифікаціями на Сумщині? Звучить багато нарікань щодо їх неналежної якості.

Усі виявлені суттєві недоліки в облаштуванні оборонних ліній будуть предметом перевірки. Таким фактам господарювання (та вчасності ухвалення рішень) оцінку надаватимуть правоохоронні органи: як, хто діяв і навіщо.

Зараз продовжуються сплановані заходи для посилення захисту. Потреба в цьому є, задача зрозуміла і вона виконується силами громад, ОВА, добровольчих формувань та залучених засобів.

Так, до ініціатив обласної військової адміністрації долучилися громади, виділяється певна кількість техніки і людей для участі в подальшій розбудові фортифікацій та інженерних загороджень, долучається також техніка з інших областей. За вказівками військових виконуються роботи з валки лісу, будівництва окопів… Фортифікації відповідають потребам підрозділів, будуються за рекомендаціями військових, щоб, наприклад, протистояти загрозам з боку FPV-дронів чи допомагати розпорошенню військових на полі бою для меншої вразливості.

До речі, в соцмережах багато інформації, що росіяни почали “полювати” на жителів області дронами, які “засіли” в очікуванні цілі на дорогах, стежках, чи городах. Як тільки з’являєтьсялюдина чи автомобіль, дрон піднімається і летить на жертву. Чи справді фіксуються такі випадки?

Дійсно, ці дрони, які не знайшли собі військову ціль, ганебно вишукують цивільну. Був випадок, коли безпілотник уразив цивільних людей, які їхали територією Білопільської громади на мотоблоці. Внаслідок цього один чоловік загинув, інший дістав поранення. Був факт ураження дронами маршрутного транспортного засобу, і це теж призвело до загибелі людей. Але ці випадки не масові.

На ці виклики також є відповіді – антидронові сітки, які ми встановлюємо на логістичних напрямках, в кількох громадах на північ від міста Суми.

Наскільки ефективними є ці антидронові сітки?

Вони ефективні, фактично, на сто відсотків. Я би сказав – мегаефективні, бо дрон заплутується і не може долетіти до цілі. Однак повністю ними небо не закриєш.

Їх встановлюють на дерев’яні стовпи, які дрон зможе атакувати і є ймовірність того, що конструкція завалиться. Чи не краще ставити їх на металеві стовпи?

Встановленням таких коридорів займається Державна спеціальна служба транспорту, тобто військові будівельники. Вони на Сумщині взяли за практику вкопувати в землю метал, який з’єднують з дерев’яним стовпом. По-перше, це оптимізує вартість цих конструкцій. По-друге, їх ремонтабельність – це ж не капітальне будівництво. Тобто, їх можна розкрутити і якнайшвидше та недорого замінити.

Та й неважливо, чи потрапить ворожий дрон у сітку, чи у стовп. Нам важливо убезпечити пересування військових та шляхи евакуації цивільного населення від ударних БПЛА ворога.

Чи є транспортне сполучення на прифронтових територіях Сумщини? Чи можуть люди виїхати з-під небезпеки самостійно?

Там, де йдуть бої, або найбільша загроза бойових дій, транспортного сполучення (в сенсі пасажирського транспорту), звісно, немає. Воно призупинене з міркувань безпеки та через практичну відсутність населення, яке постійно там проживає. Умовно, в автобусах просто нікому їздити, коли в селі залишається до 16 осіб. Але це не означає, що люди відрізані від світу. З ними продовжується робота по лінії поліції, самоврядування. Коли бої затихають, на евакуацію населення, яке ще не виїхало або повторно евакуюється після повернення, залучається броньований транспорт поліції та ДСНС.

Розкажіть детальніше про евакуацію: де вона триває, як проходить, скільки людей виїхало та куди їх вивозять?

Евакуація на Сумщині триває півтора року і відбувається у чотирьох районах, 18 громадах, 213-ти населених пунктах. Щодня найбільша потреба в евакуації людей є у Шосткинському та Сумському районах. Із 5-кілометрової “червоної” бойової зони вивезені всі діти, а в зоні від 5 до 10 кілометрів вже 61 населений пункт повністю без людей. У Сумському районі із 115 населених пунктів – 41 повністю евакуйований. Тут евакуація організована у восьми територіальних громадах: це Білопільська, Ворожбянська, Краснопільська, Миропільська, Річківська, Хотіньська, Юнаківська і Миколаївська.

Відмовляються від евакуації, переважно, люди похилого віку. А загалом в області в евакуаційних процесах взяли участь майже 90 тисяч осіб. Дев’ять з десяти з них осіли в межах області. Приміром, у Сумському районі майже 2/3 завжди осідають у цьому районі, у м. Суми, у знайомих, родичів, друзів.

Соціально вразливі категорії виїжджають маршрутом через хаби, якими опікується і обласна влада, і місцеві органи самоврядування… Активно до цього процесу долучаються волонтерські та громадські організації, благодійні фонди (усім їм велика шана та подяка), вони годують людей, забезпечують санітарно-гігієнічні, психологічні, логістичні потреби…

Починаючи з 24 червня, для жителів прикордонних громад Сумщини щотижня курсує безкоштовний евакуаційний потяг №45 за маршрутом “Суми-Ужгород”. Найближчі дати виїзду: 30 червня, 8, 14, 22 та 28 липня. Потяг зупинятиметься на ключових станціях – від Києва до Закарпаття. Списки охочих формуються у транзитному центрі. Усі деталі – за телефоном 099 302 52 50 або в органах соцзахисту у громадах.

Чи були якісь випадки евакуації, які вам особливо запам’яталися?

Був випадок, коли евакуювали бабусю та її шістнадцять курей і дві кози. Без них вона нікуди виїжджати не хотіла.

Також була багатодітна родина ромської національності із Білопільської громади. Вони повідомили, що хочуть евакуюватись, але не знають, куди. Але буквально за годину на них прийшли евакуаційні запити і через короткий час всю родину доставили у визначене місце.

А чи відомо, що відбувається з тими жителями Сумщини, хто потрапляє під окупацію? Чи проводять російські війська так звану “зачистку” в окремих селах?

Зараз якась така інформація достеменно невідома. Але, якщо такі ситуації мали місце, будуть вжиті всі заходи, щоб ці факти стали предметом розгляду українських правоохоронних структур.

Іноді люди залишають домівки буквально пішки, коли вже росіяни заходять у певний населений пункт. Так сталося у Кіндратівці, де на момент захоплення проживали ще близько ста осіб. На вашу думку, чому місцеві жителі чекають до останнього?

Усі долучені до процесу евакуації – і влада, і громадські організації – проводять вичерпні заходи, доводять інформацію про необхідність виїжджати. Однак дійсно є певна частина людей, які відмовляються. Коли ситуація загострюється, частота обстрілів і небезпека зростають, вони роблять заявки і все-таки евакуюються. Але, як тільки обстріли трохи стихають, люди повертаються – за речами, на свої городи, просто у свої домівки, якщо вони незруйновані. Повернення додому, певно, викликає почуття стабільності, мовляв, я – господар на своїй землі.

Серед тих, хто повертається додому, є й такі внутрішньо переміщені особи, у яких закінчились кошти, надані громадськими, міжнародними організаціями, державою. Хоча вони знову наражають себе на небезпеку, потребують додаткової уваги, ми їх у цьому не звинувачуємо.

Чи повертаються люди із дітьми?

На жаль, такі факти існують. І в таких випадках знову працюємо – влада, поліція, вся ця евакуаційна “машина”…