Колишній зенітник, що охороняє інфраструктуру Сум, розповів про свій військовий шлях
Старший солдат, колишній навідник зенітно-кулеметної роти, а нині стрілець взводу охорони сумського обласного центру комплектування Владислав, на псевдо Кабанчик отримав за свою службу почесний нагрудний знак “Золотий Хрест” від Головнокомандувача Збройних Сил. 28-річний військовослужбовець, що нині охороняє критичні об’єкти Сумщини, родом із Житомирщини. Суспільному він розповів про свій бойовий шлях.
У Сумах Владислав несе службу з кінця 2024 року, а до цього, розповідає, боровся за мирне небо Києва та Київської області. Про початок свого військового шляху колишній працівник державного підприємства згадує так: “Почалася повномасштабна війна, я пішов в черги в військкомат. Вони спочатку кілометрові були, були мотивовані люди, я хотів захистити в першу чергу свою сім’ю, щоб у мене зброя була, щоб міг дати відсіч. В основному стояли на блок-постах, ходили патрулювали місто, свій мікрорайон, вираховували диверсійні групи, затримували, передавали в правоохоронні органи”.
У Бахмутському районі у складі 30-ї механізованої бригади Владислав отримав мінно-вибухову травму. Місяць боєць провів у лікарні, потім була реабілітація. З його тіла дістали 13 уламків, деякі лишаються в ньому й досі.
Потім, згадує Владислав, його перевели в зенітний батальйон: “Я змагався з шахедами, з усіма літаючими цілями, що летіли в країну. Я був вмотивований, щоб вони до критичної інфраструктури не долетіли. Я розумів: якщо він пролетить повз мене, він може долетіти до моєї сім’ї”.
Нині Владислав охороняє критичну інфраструктуру Сумщини. Розповідає, коли довелося бути присутнім під час вручення повісток, був вражений ставленням цивільних до працівників центру комплектування: “Ганебно ставляться, мене це дуже чіпляє, але я стараюсь якось заспокоїтись, я і так з психологом працював…Є такий контингент людей: “Чому ти не йдеш на фронт?”. Йому пояснювати – як у воду плюнути. А чому їм не піти так само хлопців не поміняти? “.
Тепер мрія воїна – якнайшвидше зустрітися з нареченою, одружитися та народити мінімум двох дітей. З коханою вони познайомилися в інтернеті. Зустрівши свою дівчину, ділиться чоловік, зрозумів, що це його доля, і вирішив пов’язати з нею своє життя: “Ми споріднені душі. Ми це розуміємо. Спільну мову добре маємо.Я в школі був двієчником, вона заучкою. Ми плюс до мінуса – і нормально. Так як я зробив їй пропозицію, маю намір швиденько одружитися. У відпустку просто треба потрапити, розписатися спокійно”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ