«Люди мають знати правду»: Володимир Бабич – про оборону Сумщини, евакуацію та фортифікації
Чи справді Сумам загрожує евакуація? Якою є ситуація на прикордонні? Хто відповідає за фортифікації та чи вистачає коштів на оборону? Ці та інші актуальні питання Кордон.Медіа обговорили із заступником голови Сумської ОВА Володимиром Бабичем. Розмова про реалії війни, виклики та важливість чесного діалогу влади із суспільством.
Альона Яцина поговорила з Володимиром Бабичем. Пан Володимир наразі перебуває на посаді заступника голови Сумської ОВА і відповідає за оборонний напрямок, цивільний захист населення тощо.
Коротка довідка: Володимир Бабич працював у судовій охороні, тривалий час очолював її. А у 2022 році пан Володимир очолив одне з ДФТГ, яке стало на оборону міста Суми. ДФТГ називалося «Суд» і зробило чимало тоді саме для оборони нашого міста.
Отже, перше питання – про евакуацію. Останнім часом звідусіль лунають повідомлення про нібито евакуацію Сум. Ми знаємо, що це не відповідає дійсності, але розкажіть, що є умовою для оголошення евакуації міста, і що має таке статися, щоб влада оголосила евакуацію будь-якого населеного пункту?
– Умова лише одна. Це письмове повідомлення військового командування, яке оперує на тій чи іншій території, про безпосередню загрозу для населеного пункту, для життя та здоров’я людей. І тільки це лягає в основу розпоряджень голови обласної адміністрації.
Починаючи з 2023 року, таких розпоряджень в області було видано вже 15. Це все – часткові евакуації певних населених пунктів, певних громад.
Повернемось зараз, зокрема, до Сумського району. Це той район нашої області, в якому рухається лінія фронту. І рухається, на жаль, вглиб території нашої держави. Хотінська, Юнаківська громади – там, наскільки нам відомо, евакуація оголошена з усіх населених пунктів.
– Так, у Сумському районі зараз залишилося близько 7 тисяч людей, якщо не рахувати місто Суми. Це ті, які залишилися після всіх заходів евакуації, проведених упродовж певного періоду часу.
Зараз в Сумському районі евакуація організована у 8 територіальних громадах: це Білопільська, Ворожбянська, Річківська, Краснопільська, Миропільська, Юнаківська, Хотінська і Миколаївська.
При цьому у 41-му населеному пункті Сумщини йде оголошена евакуація. Це із 115-ти, в 41-му повністю немає населення.
У таких громадах, як Ворожбянська, залишилися тисячі людей, так само й у Миколаївській та Річківській. У Білопільській громаді людей найбільше, там залишається майже 3 тисячі людей. У Миропільській та Юнаківській залишається десь по 60-70. Там зовсім немає діток, їх всіх повивозили.
Взагалі на теренах Сумщини при заходах евакуації діти є, звісно, пріоритетом. Їх евакуювали близько 900, тобто всі-всі-всі дітки із 5-кілометрової червоної гарячої зони були евакуйовані вчасно. Їх там немає.
Немає їх і на території Сумського району в небезпечній зоні. Але у більш-менш безпечних зонах на території Сумського району ще залишається 7 тисяч людей, серед них 200 діток: у Річківській громаді – 23, у Білопільській – 60-70 діток. Але це поза межами 5-кілометрової зони.
На обов’язкову евакуацію, яка проходить у примусовому порядку, видається наказ обласного голови військової державної адміністрації разом з військовим командуванням.
Щодо примусової евакуації: хочу уточнити, чи вона стосується тільки дітей?
– Вона стосується тільки дітей. По Сумському району, якщо подивитися, то кожна третя доросла особа відмовилася від евакуації.
Люди виїжджають, мігрують всередині області. Якщо взяти цифру по області, то евакуація стосувалася майже 90 тисяч людей. І кожні 9 з 10 осіли в області – у родичів, у знайомих. По суті, евакуація переливається у внутрішню міграцію всередині області.
Воєнкори Кордон.Медіа, працюючи на евакуаціях, бачать, що фактично зараз цим займаються волонтери – Червоний Хрест, «Проліска», «Шляхи України», інші волонтерські організації. Якою є роль влади в цьому? Просто оголосити?
– Ні. Крім тих організацій, також потужно працюють «Білі янголи», ДСНС, екстрена медична допомога, медицина катастроф. За півтора останніх місяці диспетчерська служба медицини катастроф отримала майже 1700 викликів, і це було близько 200 виїздів туди, де медицини як такої вже немає – ні первинної, ні будь-якої іншої.
Добре, але це інші служби, а яка роль саме ОВА? Що робить ОВА в процесі евакуації населення? Які ваші задачі?
Обласна державна адміністрація, як і всі місцеві адміністрації, відповідно до законодавства, здійснює регіональну політику держави в тій чи іншій сфері. Обласна державна адміністрація, як і будь-яка інша місцева адміністрація району, є координатором між громадськими організаціями і державними закладами, установами, які займаються питаннями евакуації. Туди відносимо і ДСНС, і поліцію, тих самих «Білих янголів», яких люди добре знають.
На плечах державних і районних адміністрацій, тобто влади, лежить забезпечення броньованим транспортом, організація евакуаційних пунктів (збірні евакуаційні пункти, проміжні і кінцеві прийомні евакуаційні пункти), а також комісій з евакуації. Вся організація, визначення черговості евакуації, населення, майна, культурних цінностей, – все це компетенція комісій з евакуації. Також є комісія державного рівня, і вона працює.
Чи є у ваших планах якась більш тісна комунікація з волонтерськими організаціями? Чи ви вважаєте, що вона наразі налагоджена на гарному рівні? Як от взагалі з цим все відбувається?
– Одна з моїх зустрічей відбувалася позавчора з організацією, яка зветься «Лікарі без кордонів». Це міжнародна організація, вони – гості нашої області, але хочуть зайти в нашу область і працювати тут.
Я дав зелений коридор для того, щоб вони отримали перепустки для пересування територією області. Вони хочуть теж брати участь в евакуації і мають дуже серйозні потужності для цього, працюючи в різних регіонах.
Користуючись нагодою, хочу подякувати всім громадським організаціям, які цим займаються, – вони дійсну беруть на себе левову частку роботи, і вони вміють працювати з людьми – там і медики, і психологи.
Вони допомагають людям не тільки виїхати, а й вивезти майно, техніку. У поліцейських, наприклад, немає такої можливості, вони забирають тільки людей. А громадські організації відгукуються на такі прохання й задовольняють ці потреби. Є, наприклад, програма лояльності перевізників, таких, як «Нова пошта», інші перевізники, де можна перевозити ці великогабаритні вантажі, бо це для людей важливо.
А тварини?
– Коли дивимося кадри про евакуацію, то ми там бачимо завжди і кізку, і котика, і всіх тих домашніх улюбленців, і те, від чого залежить навіть життя і благополуччя тих сімей, які харчуються з натурального господарства. Це все є. Це все є настільки, настільки воно може бути. Звісно, є складнощі, бо працюємо в умовах війни.
Так, це проблема. Я так розумію, чи евакуюють тварину, чи ні, – це все ж більше залежить від господаря, а не від умов, які ставлять перед людиною.
– Умови ставить той, хто переселяється. Держава ставить свої умови тільки в розрізі першочерговості і обов’язковості. Тобто, дітки, особи з інвалідністю, статусні люди, статусні дітки – це той пласт суспільства, яким першочергово опікується держава, забезпечуючи транспортом, житлом, харчуванням.
Бо з тих десятків тисяч населення, про які я раніше казав, не всі люди підпадають під ті категорії, якими зобов’язана безпосередньо піклуватися держава.
Отже, щодо евакуації міста Суми. Перед цим за кілька місяців ми спілкувалися також з представниками ОВА, які говорили, що у Сумах зареєстровано приблизно 60 тисяч автомобілів, і якщо по 4 людини сядуть в машину, то всі виїдуть. Нам дуже хочеться вірити в те, що це – не справжні плани евакуації, у влади є щось більш реальне…
– Є розрахунки, є плани евакуації, які існували до війни, задовго до початку моєї каденції, задовго до того, як ми навіть народилися, вони існували і будуть існувати після нас.
План має форму: це папір, і в ньому є таблиці, звісно, ми це розуміємо, і там є точно рядочок, де написано «власний транспорт», але це не основний рядочок, не з жирним курсивом, а такий собі додатковий, який не може бути не врахований. І він розрахований на те населення, яке може пересуватися самостійно, наприклад, молоді сім’ї, які мають таку можливість.
А для соціально незахищених категорій транспорт виділяє держава, громади тощо. Ці транспортні засоби мають свої логістику, коридори, все це прописано.
А ще громади мають меморандуми співпраці з громадами інших областей.
У Сумському районі є громади, які співпрацюють зі Львівщиною, з Полтавщиною, Житомирщиною, Хмельниччиною. Перелік меморандумів про співпрацю розписаний на двох сторінках.
Але це також не основні засоби і заходи. Взагалі, точно не треба вдаватися до паніки. Ви сказали про місто Суми. На сьогоднішній день жодних листів від військової адміністрації не надходило, і при певному плануванні і розумінні ситуації найближчий час не надійде. Є загроза для міста, є все це, але вона існує від початку повномасштабної агресії. Наше місто розташоване за 30 км від ворога, ми це розуміємо.
Уточню: наскільки мені відомо, навіть у Сумській громаді, у таких селах, як Стецьківка, Піщане, ще не оголошена евакуація?
– Ні, у Стецьківці та Піщаному ще не оголошена. Вона оголошена у 8 громадах і 117 населених пунктах, куди не входять ті села, які ви назвали.
І от ми з вами сидимо, не знаю, чи чутно зараз це було глядачам, чи ні, але була оголошена повітряна тривога. П’ять хвилин тому ми чули з вами прильоти КАБів – чотири КАБи впали, ймовірно, по звуку, це Хотінська, Юнаківська громади. На жаль, в цих громадах у нас проходить лінія бойового зіткнення. Давайте поговоримо про ті населені пункти, які розташовані безпосередньо на цій лінії бойового зіткнення. Юнаківка, Хотінь, до Писарівки ще не дійшли і, сподіваємось, не дійдуть. Але от, власне, що відбувається у цих селах із забезпеченням тих людей, які досі не виїхали? Чи вони залишені напризволяще, чи їм привозять ліки, їжу? Як про них турбується і чи турбується держава?
– Питання ускладнене бойовими діями. За вчорашній день на ці громади впало 33 керованих авіаційних бомби. Менше ніж за пів години туди впало 4 бомби. Про обслуговування будемо казати тільки після цього. Звісно, воно все кориговане воєнною обстановкою.
Ситуація складна дуже, але люди не кинуті напризволяще, там працюють і ДФТГ, допомагаючи в питаннях цивільного захисту населення, і громадські організації, які мають туди доступ.
Спілкуючись з цими людьми і перебуваючи в цих громадах, ми бачимо, що люди там городи в себе посадили, попри всю цю ситуацію. Час від часу намагаються туди виїздити, хтось залишив там домашніх тварин і їздить їх годувати. Наприклад, у селі Кіндратівка Хотінської громади залишалось близько ста людей, коли ворог зайшов у сусіднє село Костянтинівка. І в Кіндратівці ніхто не вірив, що до них ворог дійде взагалі, і дійде швидко. Але так сталося, що російські військові опинилися в цьому селі, і великій кількості людей просто довелося виходити з села пішки. Також нам відомо, що є люди, які там залишилися разом з російськими військовими. Питання таке: що чекає на цих людей після звільнення села, якщо вони залишаться жити там і будуть живі і здорові, наскільки це можливо?
– Чекає мирне життя.
Ми знаємо, що також є певні допити людей після деокупації – фільтраційні заходи. Чи будуть вони проведені?
– Обов’язково. Все оперативне супроводження прикордоння за законом – воно проводиться. Завжди проводилося, і зараз, звісно, проводиться.
Є загроза: ворог, певно, планує якусь відповідь на операцію «Павутина». Держава і влада області разом з СБУ відпрацьовують відповідні плани оперативного перекриття певних інфраструктурних апаратів. Звісно, що населення, яке контактує волею чи неволею із ворогом, навіть полонені, які повертаються, ті хлопці скалічені, побиті, що роками сиділи, – всі проходять фільтраційні заходи.
Це офіційно, це ніхто не заперечує, і ці заходи проводяться, звісно.
А давайте ще таке цікаве питання на прикладі цих громад. Також ми знаємо, що адміністрації цих громад уже тривалий час працюють у місті Суми, тобто не безпосередньо перебувають в громаді. Питання евакуації влади – воно досить болюче для багатьох сумчан, тому що вони вважають, що, якщо влада виїжджає, то все – територію здали.
– Ми з вами вчора бачились біля державної установи, і я обнімкою йшов з рідною донькою. Вона в мене тут, моя сім’я тут, і вся влада тут.
Питання в тому, що адміністрації Юнаківської, Миропільської, Хотінської громад працюють у Сумах, надають послуги населенню. Населення виїхало в Суми. І для людей однаково важливими є як і присутність влади у громаді, безпосередньо як маркер того, що все нібито нормально, так і збереження надання послуг, збереження документів і всього іншого вже в більш безпечному місці. От з цієї позиції давайте обговоримо з вами.
– З цієї позиції скажу, що влада точно на місці. Та евакуйована частина, наприклад, Краснопілля, вони не можуть перебувати фізично в самому смт Краснопілля через те, що є безпосередня загроза. Логічно? Логічно.
Вони територіально перебувають тут, працюють тут. Чи їздять у Краснопілля – питання. Їздять за можливості.
Наприклад, Юнаківка або Миропілля. У Миропілля їздить голова громади, проїжджає періодично туди і спілкується з населенням, яке там залишилось. Сказати, що голови громад зовсім дистанціювалися і виїхали, не можна. Всі приїжджають за можливості і спілкуються з населенням.
Нещодавно приїжджав міністр внутрішніх справ і зробив жорсткий наголос на тому, що дільничний інспектор поліції має працювати на своїй території, з певними обмеженнями, в силу безпекової ситуації, але він там має бути.
Є також медичне забезпечення тих людей, що там залишилися. Тобто говорити про повну відсутність коннекту влади з людьми на тих територіях я б не став.
Ми бачили, що навіть евакуація цих прикордонних громад відбувалася досить тривалий час. Якщо ми говоримо про місто Суми, то тут ціла купа і державних, і комунальних установ, яким треба час на евакуацію. Чи є якась черговість того, хто як буде виїжджати у разі необхідності? Чи не буде такого, як в одному з фейків минулого тижня, що почалася таємна евакуація влади з міста Суми?
– Скористаюсь власним добрим ім’ям, з якого ви починали це інтерв’ю, і хочу запевнити всіх жителів міста Суми, що влада – на місці, і тут залишатиметься.
Добре, домовились, ми зафіксували цю обіцянку від пана Володимира, і переходимо до ситуації з фортифікаціями.
Перше питання як до представника ОВА: чи відомо вам про звернення правоохоронних органів, власне, до ОВА як до розпорядника коштів? Можливо, були відкриті якісь кримінальні провадження щодо побудови фортифікацій?
– Мені відомо про певні борги, які залишилися після зведення цих фортифікацій, але вони там були недофінансовані з боку держави. Вони виникли не через дії обласної державної адміністрації, а через дії підрядника, де некоректно зроблені документи, не завершено будівництво до останнього гвіздочка. Практично через причини, які можна усунути, чим і займаються зараз в процесі. Про звернення до правоохоронних органів чи про якісь позови мені не відомо.
ОВА, принаймні, не зверталася самостійно до правоохоронних органів?
– Ні. ОВА зверталася до Кабінету міністрів України, до всіх інстанцій, які можуть вплинути на ситуацію з боргами, що виникли внаслідок спорудження цих фортифікацій.
Мені хочеться поставити багато питань про фортифікації, але з міркувань безпеки я омину більшість з них. Про роль ОВА в цьому. Ми, перебуваючи безпосередньо у зоні проведення бойових дій, як воєнкори, спілкуючись з військовими, які мають бути розміщені на певних фортифікаційних спорудах, часто чуємо про те, що вони якось не так зроблені. Це питання до інженерів чи до виконавців? Хто за цим слідкує? Це задача ОВА?
– Так і не так. Загалом в державі існує Агенція Державної спеціальної служби транспорту. Це військові. Це військова установа, військові будівельники, які би мали будувати, приймати і здавати в експлуатацію військовим частинам все, що пов’язане з словом «фортифікація».
Але в житті так не відбувається. Вони беруть на себе основні напрямки, коридори, сітки антидронові, ті, що найбільш-найбільш актуально і що треба звести в найкоротші сроки, щоб не застрягала адміністрація своїм маленьким технічним ресурсом.
Антидронові сітки я бачила ще взимку на дорогах Сумщини, але їхня кількість була критично недостатньою. Минуло майже пів року, їх все одно недостатньо, попри те, що кількість збільшилася.
– Критична достатність була б тоді, коли б ми всю Сумщину затягли сіткою. Є міста, населені пункти, які не на Сумщині, на щастя, але це в Україні, які вже використовують тролеї для того, щоб там навісити сітку від дронів.
Я вважаю, що головна наша мета як військової адміністрації – не допустити саме такої ситуації, і вона не буде допущена. Тому, користуючись нагодою, хочу звернутися до всіх людей, мешканців міста Суми, щоб замість роздмухування якихось панічних настроїв у себе дома, на вулиці, долучалися до оборони у вигляді донату – дрібного, крупного, який ви можете собі дозволити. Це такий шопінг, який дозволяє добре заспокоїтися і долучитися до загальної справи.
Бо ворог справді біля воріт. І це ніяк не смішно. Треба брати в руки зброю, треба брати в руки лопату.
Сьогодні є актуальна задача по ФПВ-загрозах, яку воєнне керівництво бачить і каже про це. Є відповідні документи, яких заходів має вжити державна адміністрація, громада, щоб захистити всіх діток, які гуляють по місту, в тому числі і мою доньку. Тому я – в адміністрації, тому я хочу зробити максимально все разом із головою обласної державної адміністрації, всією командою, щоб місто Суми і вся Сумщина були захищені якнайбільше.
Чи правильно я розумію? Держава виділяє мільярди на фортифікації, а ми хочемо залучити людей на волонтерських засадах для того, щоб їх зводити?
– Я хочу сказати те, що жодна людина не має стояти осторонь, бути байдужою. Які б мільярди не виділяла держава, без людського духу, без ініціативи, без долучення до справи, мабуть, буде менший або повільніший ефект.
Населення буде захищене силами наших військових, які зараз в строю та обороняють нашу Сумщину досить-таки ефективно. Може, не варто, але я все ж таки скажу: зараз у нас стабілізована лінія фронту.
Так от, коли ця лінія фронту застабілізувалася, десь на тій стороні комусь може стати скучно, і почнуть на Суми запускати FPV-дрони. І скажіть тоді мені, в чому роль держави, коли летить отака маленька штучка, яка несе загрозу, і як з нею боротися?
До речі, обласна державна військова адміністрація виділяє декілька десятків мільйонів гривень на додаткові засоби РЕБ, це я кажу для сум’ян, щоб розуміли, що вживаються заходи проти можливих загроз ударами ФПВ по місту.
Повернемося до захисних сіток: ми бачимо, що на прикордонні не скрізь ми встигли це зробити. Чи будуть для міста Суми робитися якісь додаткові превентивні заходи? Наприклад, станом на сьогодні ФПВ-дрони до міста Суми не долітають, але ми розуміємо, що таке може бути. Чи не час вже затягувати щось сітками, чи ще якось обороняти додатково?
– У військового командування є задумки, військові хитрості. Але ми, мабуть, про них не будемо казати. Але якщо є бажаючі долучитися до цієї інженерної роботи, давайте їм контакти ОВА, будемо долучати громадян, які це захочуть робити. Це дуже корисне для міста. Це таке просте, зовсім дешеве, але корисне для оборони міста.
Зараз в місті Суми є велика кількість членів ДФТГ. Але вони з одного боку зайняті, з іншого боку їх не так багато. Вони з військовими, вони з громадами і в евакуації скрізь. Бо я їх назвав через те, що вони – найактивніша, яка про себе офіційно заявила, частина наших мешканців. Хай таких, як вони, стане більше.
Про ДФТГ пару питань, можливо, не дуже запланованих. Але я все ж спитаю, скажіть, чи актуальна для Суми наявність ДФТГ? Бо у дуже багатьох громадах, у дуже багатьох областях ДФТГ фактично припинили своє існування.
– Я вважаю, що це для нас актуально. І, скажу більше, це національний дух, який зберігся в цих колективах. Так, вони стали десь аналогом військового формування, але з військовими формуваннями їх поєднують певні моменти по озброєнню, по задачах, по бойових розпорядженнях, по всій спільній роботі.
А сформовані вони громадами, про це не треба забувати. І цю ініціативу треба буде зберегти, пронести через все це пекло війни і повернутися після того, як настане мирне життя, знайти там формулу, як воно має працювати: чи то як в європейських країнах, чи, можливо, ми своє щось знайдемо.
Зараз ми бачимо, що періодично виникають питання, що членам ДФТГ не платять заробітну плату. Чи знає про це ОВА і чи вживає якихось заходів?
– По-перше, це не зарплата. По-друге, це не компетенція обласної державної адміністрації, бо вони, ці люди, зібрані і сформовані громадами. І саме громадами мають забезпечуватися.
Але ж ніхто не стоїть осторонь від їхніх проблем. Так, обласна державна адміністрація не дає коштів із бюджету на утримання або на якісь інші цілі. Але є військове командування, яке зараз заявило 2 дні тому, що добровольцям видадуть всі засоби захисту – бронежилети, каски, аптечки з фондів Міністерства оборони.
І трошечки повернемось до фортифікацій. Яка роль обласної військової адміністрації у їх побудові? Це розподіл бюджету? Чи це приймання робіт? Хто врешті вирішує, де будуть розташовані ці фортифікації?
– Роль державної адміністрації – фінансування цих проєктів у вигляді субвенцій, грошей для військових частин. Адміністрація передає гроші на побудову фортифікацій військовій частині. Лісоматеріали, пиломатеріали дає держава. Обласна військова адміністрація має координаційну роль в плані підпису, регуляції цих всіх процесів, в забезпеченні. Одна лінія забезпечення – це Міністерство оборони, або куди підпорядковані підрозділи іншого міністерства, а інша – всі не заборонені законом способи: шляхом субвенцій, шляхом згуртованості громад, де є техніка, де є ресурс, координація. Збираємося, чуємо одне одного, виділяємо кошти із громад.
Хто визначає, де будуть розташовані фортифікації?
– Тільки військові. Ніяк не військова адміністрація. Це визначає виключно військове командування в зоні свого обслуговування.
І при тому, буває, що вже готова позиція стає не потрібною по ряду причин. Туди, звісно, втрачався ресурс. Але це війна.
Військові задають тон, військові диктують, військові кажуть і пишуть. А ми виконуємо. Так, відповідно до повноважень і компетенцій.
До речі, в Юнаківській громаді, у 10-кілометровій зоні, вже засіяні поля.
– Ну, я вам так скажу, ціна питання по аграрному сектору на північ Сумщини – більше півмільярда гривень і площа більше 22 тисяч гектарів. Це практично удар по економіці області. Але – війна. Ці всі питання будуть вирішуватися в силу обставин.
Багато військових говорять про те, що з моменту побудови фортифікацій, на які витрачені мільярди у 2023-2024 роках, змінився технологічний хід війни і загалом тактика ведення бою. Дуже багато фортифікацій стали не потрібними, і з’явилася оперативна потреба у реагуванні і побудові нових фортифікацій. Чи знає про це обласна військова адміністрація і що ви робите для цього?
– Сказати знає – не сказати нічого. Повністю володіє ситуацією і знає про всі ті недоліки, про які не слід сьогодні говорити, бо то фортифікації. І працює над цим і обласна військова, і Сумська міська військова адміністрація, і районна. Долучаються інші райони і громади. Чи вистачає на це грошей? Грошима не все закриєш. Є така штука, як час, і є така штука, як потреба. Вона постійно динамічна, ви правильно сказали. Сьогодні найбільша потреба військових – це багато дрібних позицій – відділених, відкопаних певним чином, не капітально замурованих позицій.
Практично це тимчасові споруди, які навіть великих-великих грошей не вартують. Але їх треба нескінченно багато, не буду називати цифри. Так, це виписане в планах, але ще й досі десь там допрацьовується. Цим займається обласна військова адміністрація.
Ну, і зафіналимо цей блок. Фортифікації – це добре, але в них мають бути люди для того, щоб захищати. Що робить в цьому напрямку і чи робить взагалі Сумська ОВА?
– Обласна військова адміністрація знову ж таки реалізує ту ж саму державну політику. Для безпосередньої реалізації є територіальні центри комплектування. Це питання мегачутливе в нашому суспільстві. Буває так, що людина балансує між власним сумлінням і обов’язком перед державою, або просто обов’язком перед сім’єю, і не йде в Збройні Сили служити. В той чи інший спосіб. Таке явище є. Багато різних тролів у телеграм-каналах десь показують в негативному світлі, практично працюючи на ворога. Ці моменти існують, просто це не тема цього інтерв’ю.
Я закликаю всіх чоловіків і жінок, які є придатними до військової служби, звертатися. Рекомендую дуже звертатися до 117-ї бригади територіальної оборони, бо тут працює принцип землі, це наша особиста бригада, і вона зараз на 90% переважно обороняє наш рідний край.
Це найкращий спосіб оборонити землю. Там є забезпечення, там є зброя, там є бойовий дух, і це наша бригада.
І насамкінець – питання щодо комунікації обласної влади. Ми бачили при попередньому очільнику ОВА повну закритість від медійників та населення. І ми знаємо, що це призвело до досить складних наслідків, як то втрата комунікації влади з населенням. Чи щось зміниться зараз?
– Нічого не зміниться зараз, бо воно вже змінилось вчора. Я вважаю, воно змінилось з приходом нового голови обласної державної адміністрації. На запрошення відгукуємося, ми не є закритими.
Я хочу бути з людьми, я хочу бути в ефірах як представник обласної державної адміністрації. І доносити до людей все те, що вони мають чути. Вони заслуговують на правду, на об’єктивну істину. Це має бути вчасно. І завдяки таким діалогам не виникають чутки і паніка. Тому обласна державна адміністрація відкрита для діалогу. І навіть хоче, щоб ви частіше запрошували на ефіри.
Дякую за розмову. Це був пан Володимир Бабич, заступник голови Сумської обласної військової адміністрації.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ