“Люди виїхали, а ми – заїхали”. Мешканка села Локня розповіла про життя під російськими обстрілами
З села Локня, що у Юнаківській громаді, до кордону з Росією — менш як п’ять кілометрів. Валентина Буц разом із чоловіком на весну й літо приїжджає у це село. Подружжя у холодну пору року мешкає в Сумах. Про побут у прикордонні господиня розповіла Суспільному.
За останні півтора року звідси люди виїжджають через обстріли, розповіла мешканка села Валентина Буц. Жінка разом із чоловіком приїжджає в село на шість місяців. Разом із чоловіком взимку вона мешкає в Сумах. Перебиратися на літо в село, розповіли, почали кілька років тому. Тут мають будинок та хазяйство. Російські обстріли чують щодня – останнім часом, говорять, стріляти по селу стали частіше.
“До обстрілів ми звикли вже. Не дуже приємні вибухи, але намагаємось їх пережити, перетерпіти. Й вдома, на шостому поверсі ховалися, в укриття, а куди бігти? Ми не ховаємось. Не ховаємось нікуди. Куди сховаєшся? У погреб цей старий? Він завалиться, а людей поруч немає. Хто нас буде вигрібати звідти?”, – вважає жінка.
До російського кордону тут менш як п’ять кілометрів. В селі – понад сотня дворів, розповіла пані Валентина. По подвір’ях влучають ворожі снаряди: 19 червня в селі загинула жінка, а кілька будинків — зруйнувало. За словами Валентини, через війну люди намагаються виїхати з прикордоння.
“Молоді – нікого. Оце молода сім’я тут купила хату. Двоє маленьких діток. Взимку їх тут немає. Такі як ми, трохи старші – ще трохи є туди далі до краю… А молоді вже нікого тут немає”, – розповіла жінка.
Саме ж подружжя раніше осені виїжджати з Локні не планує. Бо тут, біля природи, каже господиня, почуває себе краще: поруч пасіка, домашні птахи, город. “На городі все є: морква, картоплю посадили, горох. Ну і для птахів наших — пшениця, кукурудза, гарбузи. Надіємося, що вони це ще встигнуть скуштувати”, – розповіла жінка.
Магазин в селі не працює, розповіла Валентина, продукти привозять автівкою. Додає – мобільний зв’язок поки не підводить, канали ж дивляться лише українські, бо через російські передачі — лютує, зізнається жінка. “Кажу – ще побачу оцю пику – просто я чобіт туди попру. Я кину чобіт, та пика чи получить, чи ні, а телевізор мій постраждає. Росії ми не бачимо. Я не дивлюсь її”, – сказала Валентина.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ