Під вибухами та між обстрілами: з якими проблемами зіштовхується бізнес у Глухові
Сирени, тривоги, обстріли. Здавалося б, нині не час відкривати власну справу. Але у прикордонних містах, зокрема в Глухові, з’являються нові студії, кав’ярні та сервіси. Підприємці ризикують, щоб громада жила далі. Про виклики воєнного часу та способи триматися на плаву нам розповіли троє власників бізнесу.
Грант відклали, а мрію зберегли
Маргарита Орлова з командою майстринь надає б’юті-послуги. Вона зізнається, що найбільшим викликом для підприємців сьогодні є не відсутність клієнтів чи фінансів, а нестача спокою.
«Ми всі в очікуванні мирного часу. На жаль, країна-агресор не дає нам працювати у стабільному ритмі», — каже підприємиця.
Підтримувати власну справу Марго намагається і за допомогою грантів. Але рік тому, коли ситуація в Глухові була критичною і оголосили евакуацію, довелося відмовитися від фінансування.
«Однією з умов гранту було працевлаштування двох людей. Але тоді половина моєї команди виїхала, і я не могла виконати цю вимогу. Довелося відмовитися від підтримки», — згадує Маргарита.
Той період був непростим: частина працівниць і клієнтів виїхали. Та згодом усе почало відновлюватися. Колектив повернувся, і навіть з’явилися нові перспективи. У квітні Марго відкрила ще одну студію – у Шостці.
«Ми нікуди не виїжджали й навіть під час евакуації працювали кількома дівчатами. Сподіваємось на мирний час і віримо, що будемо розвиватися й далі в місті. Я вже навіть думаю над третьою локацією в області», – ділиться вона.
Пів року тиші для нового старту
Через евакуацію та постійну небезпеку серйозних втрат зазнав бізнес і Катерини Примакової. Вона під час повномасштабної війни відкрила винний магазин, а пізніше – ресторан. Однак, коли безпекова ситуація в місті загострилася, їй довелося його закрити, оскільки більшість персоналу була змушена виїхати.
«Це був кінець серпня, і все наклалося одне на одне. Ми прийняли дуже складне для нас рішення – тимчасово закритись, бо й самі виїжджали. Напевно, пів року не працювали. І зараз я розумію, що все сталося так, як мало статися. Цей час дав нам новий погляд на бізнес, на команду, на концепцію», — розповідає Катерина.
Підприємиця згадує: той час став переломним. Частина сильних працівників залишила місто, і відновлювати команду було непросто. Особливо важко було знайти кухарів, які забезпечать якісну роботу закладу.
«Ми знайшли своїх кухарів, якими дуже задоволені. Вони видають справді гарний, стабільний і головне смачний результат. Якби мені тоді сказали, що через півроку все буде добре, я б не повірила», – каже глухівчанка.
Попри виклики, заклад поступово відновлює відвідуваність. Хоч клієнтів стало трохи менше, ніж торік улітку, команда активно розвиває меню й помічає, що люди найбільше цінують традиційні страви – борщ, деруни, сало з солоними огірками.
«Потрібно робити маленький крок, але вперед. Працювати, і ще раз працювати. Бо як тільки перестаєш це робити – приходить зневіра. Для мене, наприклад, робота стала поштовхом, щоби щодня вставати й триматися», — ділиться Катерина.
«Почати все з нуля — завжди важко»
Кардинально змінити життя довелося й родині Бережних — Валентині та Олександру. Вони переселенці з села Сопич, що в Есманьській громаді. Рік тому вимушено залишили рідний дім, адже ворог почав активно обстрілювати їхнє село. Оселилися у Глухові й цієї весни відкрили невеликий бізнес – ларьок із шаурмою.
«Не все в житті буває легко. Починати з нуля — завжди важко. Але ми стараємося працювати», – ділиться Олександр.
Каже, спершу було страшно щось розпочинати в іншому місті. Але дуже допомогла підтримка людей, які прийняли їх та з перших днів підбадьорювали.
«Нас багато підтримували і досі підтримують. Це все завдяки тим, хто з першого дня був поруч», – каже підприємець.
Але без труднощів не обійшлося. Довелося адаптуватися до нових умов, навчитися працювати попри тривоги й зменшення кількості клієнтів. Олександр каже: бізнес не приносить великих доходів, проте дозволяє жити далі й триматися.
«Бувало по-різному: і важко, і легко. Але ми стараємось адаптуватися, відволіктись від того, що відбувається вдома. Здебільшого вся увага на роботу. Проте не про великі гроші зараз ідеться, ми просто, як і всі, живемо одним днем», — пояснює Олександр.
Олександр із дружиною намагаються радувати клієнтів і постійно працюють над меню. Додали навіть різнокольорову шаурму – щоправда, поки її не готують, адже не вдається знайти надійного постачальника потрібних продуктів. Щоб утримати бізнес, запровадили доставку – це допомагає працювати навіть тоді, коли через тривоги люди бояться виходити з дому.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ