“Вірю, молюсь, чекаю”: сумчани розповіли історії бійців, що перебувають у полоні

30 червня сумчани та мешканці області зібрались у центрі Сум, аби нагадати про тих, хто нині перебуває у полоні або зник безвісти. Люди тримали плакати із фотографіями бійців та номерами військових частин. Історії рідних, які перебувають у неволі та доля яких невідома – розповіли Суспільному.

19 місяців тому у Бахмуті зник чоловік пані Інни.

14 людей в один день. На жаль, доля усіх невідома. Намагаємось виходити частіше, щоб привернути увагу людей, суспільства до обмінів і до такої категорії, як безвісти зниклі. Обміні в нас дуже рідко відбуваються, хочеться, щоб почали міняти. Мій чоловік з 46 бригади, це штурмова бригада, такі міняються ще рідше. За весь час війни з бригади чоловіка обміняно 20 людей.

У нас є маленький синочок, який дуже сумує за татком, йому 4 роки, зараз він знаходиться з нянею, поки мама тут, поки мама десь їздить, шукає, привертає увагу. Є різна інформація стосовно полону, загибелі, на жаль, Міжнародний комітет Червоного Хреста не підтвердили, що він є полонений, тому він безвісти зниклий.

Вірю, молюсь, чекаю, бо навіть думати страшно, що він міг загинути. Пишу йому листи, пишу смс-ки кожного дня. Сьогодні було б приємно, якби прийшов пан Дрозденко підтримати нас чи заступник Лубінця. Ми розуміємо, що ми сам на сам зі своєю бідою.

Пані Інна, дружина військовослужбовця

Ірина Шолудько — мати полоненого Євгена Шолудька. Її син зник 9 грудня 2023 року.

Служив у п’ятому прикордонному загоні, тут у нас у Миропільській громаді. Мені підтвердили, що він у полоні. Від нього не було ані дзвінків, ані листа — нічого. Останнє, що було — це відео від росіян, звернення до нас.

Рідні Євгена Шолудька. Суспільне Суми

Дружина Євгена Альбіна розповіла про те як дізналася що її чоловік у російському полоні.

Я ніч не спала, дочекалася ранку, зателефонувала мамі, кажу: “Мама, Женя не вийшов на зв’язок, що ми будемо робити?” І в цей момент зателефонував командир і сказав, що група з шести осіб не дійшла до місця несення служби, вони зникли. Потім 16 грудня ми на російських сайтах почали знаходити відео з його участю і з хлопцями його, що вони знаходяться в полоні. Не потрібно мовчати про полонених, потрібно про це говорити.

Родич Ольги Брюхової також опинився в російському полоні.

Ми хочемо сказати йому, можливо, він почує нас якимсь чином. Тарасюк Богдан Сергійович, ми чекаємо на тебе, мама чекає також, і сподіваємося, що найшвидшим часом ми зможемо тебе повернути на рідну землю. І всіх наших захисників. Особисто від себе хочу сказати, що потрібно якомога частіше влаштовувати такі акції і нагадувати всім людям, щоб всі долучалися і підтримували якомога більше, тому що розголос він насправді допомагає.

У мами Тетяни зник син, військовослужбовець Олександр у листопаді 2022 року.

Це було 19 листопада 2022 року, він приїхав буквально на 5 хвилин. Я питаю: “Саша, чого ти так мало”? Він: “Я завтра їду”. І буквально на дві хвилини зайшов – і поїхав. А потім нам хлопці розповіли, що він приїхав попрощатися із батьками. Їх направили в Курдюмівку. І наступного дня вони зникли. І ми більше нічого не знаємо.

Інна Чернова, дружина безвісти зниклого військовослужбовця:

Ми чекаємо: я – чоловіка, Світлана Олексіївна – сина. Ми чекаємо з 2022 року і по сьогоднішній день. На цей час ми не знаємо, де вони. Чи у полоні, чи безвісти зниклі.

Я сьогодні представляю полонених захисників Чорнобильської атомної станції, їх рідних, на жаль, тут немає, тому що вони далеко від міста знаходяться. Це 84 бійці, які з 24 лютого знаходяться в полоні, дуже тяжко йдуть обміни і дуже тяжко ведуться діалоги із росіянами, щоб повернути хлопців додому, але ми будемо тут стояти до кінця і ми ніколи не здамося.

Є люди які прийшли сюди, не знаючи що з їхніми рідними. Потім тут через знайомих дізнаються, що вони в полоні. Так немає бути. Нашу місцеву владу треба до цього підключати, і щоб вони не просто писали “відмазки”, а щоб дійсно допомагали громадянам, які втратили своїх рідних.