“Таке враження, що це було сафарі на нас”: лікар з Глухова отримав тяжкі поранення в бою
Важке горнило війни не щадить ані досвідчених воїнів, ані військових лікарів, чия задача полягає не в умінні вправно поводитися зі зброєю, а в наданні бійцям медичної допомоги. Важке поранення отримав і Артур Тоноян з Глухова.
9 жовтня Артур Азатович разом із побратимами були відправленні на виконання бойового завдання. Відмовитися від наказу він не міг з об`єктивних причин. На той момент він керувався лише думкою про можливу ворожу атаку, в разі якої буде потрібен захисникам, щоб докладасти усіх зусиль в найскладніших умовах та надати своєчасну допомогу пораненим, повернути їх до життя, відновити фізичний та психологічний стан. Для своєї роти 40-річний Артур Тоноян вже став янголом-охоронцем медичної служби – побратими з тугою відпускали лікаря в бій.
Він не міг уявити, що на нього і воїнів чекатиме, коли вони опиняться на місці дислокації. Так, хірург розумів, що буде непросто, бо вже не вперше йому доводилося сидіти в окопах під обстрілами на південному напрямку оборони.
Як розповідає Артур Азатович, для нього це було складне випробування, бо фактично відразу їм довелося відбиватися від ворога.
“Таке враження, що це було сафарі на нас”, – говорить лікар.
Це було дуже небезпечне завдання, тому що загарбники активно застосовували усі види зброї проти наших захисників. Запеклий бій тривав кілька годин, наші з усих сил героїчно тримали оборону в той час, як ворогом застосовувалася важка артилерія, міномети, реактивні системи залпового вогню. У небезпечну відстань від глухівчанина влучила ракета, внаслідок чого ударною хвилею його відкинуло на кілька метрів так, що ліва нога зачепилась за розтяжку…
Артур Азатович отримав важке уламкове поранення обох кінцівок: вибухом відірвало половину лівої ноги, праву ж – глибоко посікло. Окрім цього, через щільний обстріл бойова броня перетворилася на зім’ятий аркуш паперу, не запобігши отриманню травми ребер, та все ж таки вберегла йому життя. Здавалося б, що в такому стані думаєш тільки, як вижити, але Артур Азатович почав надавати медичну допомогу побратимам, поки чекали евакуаційного екіпажу. Він згадує, як за лічені хвилини людей підняли на броню і вони полетіли у зворотному напрямку.
Із “гарячої точки” їх поранених вивезли до найближчого населеного пункту, де хірурга прооперували. Звідти його направили до Одеської обласної лікарні. Нині його стан стабілізувався, але досі – важкий.
З глибоким сумом він згадує той страшний день, який закарбується на все життя.
За плечима лікаря роки медичної практики, але потрапити після стількох років мирного життя одразу на війну потребувало значної перебудови психічного стану і адаптації до нових умов роботи. Йому доводилося працювати цілодобово, він оперував у польових умовах. Від напруження боліло усе тіло, але порятунок бійців надавав Артуру Азатовичу наснаги – він радів, що врятував іще одне життя.
Нині ж для знаного лікаря не менш напружений час. Безстрашно захищаючи країну від ворожої навали, він отримав тяжкі поранення. Через природну скромність Артур Азатович категорично відмовляється від будь-якої допомоги, говорить, що йому потрібен лише час, аби пережити той бій…
Та ми публікуємо реквізити для тих, хто бажає підтримати лікаря у важкі часи.
Приват Банк: 5168745608791684 Тоноян Артур Азатович
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ