У Ромнах попрощались із захисником Костянтином Бабенком
Сьогодні Роменська громада попрощалася із Воїном 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України Костянтином Петровичем Бабенком
Бабенко Костянтин Петрович народився 9 лютого 1977 року в місті Ромни.
Навчався в Роменській школі № 10. Після закінчення 9 класів вступив до Недригайлівського ВПУ, де отримав спеціальність тракториста та газозварювальника. Коли Костянтину виповнилося 18 років, він розпочав строкову службу у військовій частині «Десна».
Після завершення служби в армії Костянтин Петрович не цурався жодної роботи. Він був людиною, яка завжди прагнула бути корисною та не боялася важкої праці. Чоловік працював за різними спеціальностями в м. Київ. Згодом повернувся на Батьківщину до м. Ромни, де працював в Охтирканафтогаз, Полтаванафтогаз, Укрнафта та Слобожанська будівельна кераміка. Його працьовитість і відповідальність були відомі всім, хто мав нагоду з ним справу, адже Костянтин був людиною і слова і діла.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Костянтин Петрович Бабенко не міг залишатися осторонь. Кілька разів він звертався до військкомату, бажаючи стати на захист своєї країни, але йому відмовляли. Незважаючи на це, його рішучість не зникала.
І вже 29 вересня 2022 року Костянтина мобілізували, і він без вагань став у ряди захисників. Костянтин Бабенко захищав Україну у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Протягом служби Костянтин пройшов через найстрашніші точки війни, де кожен день був випробуванням на витривалість і мужність. Це найзапекліші Донецький та Харківський напрямки. Чоловік завжди залишався вірним своєму обов’язку, не зважаючи на небезпеку та важкі умови. Його сила духу і стійкість були прикладом для інших бійців, а його внесок у захист Батьківщини назавжди в пам’яті нашого народу.
Останнім часом часто виходив на бойові позиції, сміливо виконуючи свої обов’язки. Попри небезпеку, він ніколи не скаржився. Його рішучість і внутрішня сила підтримували його навіть у найважчих моментах. Для своїх товаришів він був прикладом незламності та витримки. Костянтин мав позивний КЕЦЕ (коротко від Костянтин).
З матір’ю та двома доньками Костянтин мав особливо теплі, близькі стосунки. Він завжди знаходив час, щоб підтримати їх, турбуючись про їхній добробут постійно говорив рідним: «У мене все добре, дуже хочу всіх обійняти!»
30 вересня 2024 року Костянтин Бабенко приїхав додому у довгоочікувану відпустку, але не судилося йому повернутися до побратимів на поле бою…
4 жовтня водій господарчого відділення ремонтно-відновлювального батальйону 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ молодший сержант Костянтин Петрович Бабенко помер від серцевої недостатності у лікарні. Він ніколи не скаржився на здоров’я, нікому, але серце мужнього воїна не витримало…
Українському захиснику навіки 47…
Без люблячого сина залишилася мати… Без брата – брат… Без турботливого батька – доньки…
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ