У Сумах розповіли історії зниклих безвісти військових 77-ї бригади
У Сумах рідні бійців 77-ї бригади розповіли історії про своїх синів, чоловіків, братів, які зникли безвісти на фронті з 2022 року. Далі — пряма мова від них.
Світлана, дружина зниклого безвісти бійця
Ми чекаємо чоловіка Мозур Сергія Валентиновича. Він боєць 77-ї десантно-штурмової бригади. З 5-го травня 2023 року чоловік рахується безвісти зниклим.Ми віримо, що чоловік і тато наш живий. Вдома його чекає четверо дітей. Зараз зі мною Артем, йому 11 років.
“Коли тато пішов, він сказав, щоб я допомагав мамі”, — говорить 11-річний Артем.
Найменшому 17 травня було 5 років. В один прекрасний день в мене найменший ліг спать, він прокинувся від того, що дитину тіпало. Він дуже плакав, його трусило, він дивився настільки скляними очима і просився дуже до папи. Я почала його заспокоювати, а він рветься, як той загнаний звір, і кричить – пустіть до татка. Я нікому не побажаю, щоби отак діти були травмовані. Після кожної поїздки, кожен раз моя дитина, коли я виходила з машини коло двора, він вилітав і кричав: “Ти папу привезла?”. На жаль, папу я не привезла.
Віра Подопригора, мати зниклого бійця
Розшукую сина, Подопригору Костянтина Миколайовича, він зник 12 травня 2023 року. Теж 77-ма бригада. Куди не зверталися – ніяких результатів. Найстрашніше, що добиває – байдужість командирів. 21 травня 2023 року написали заяву до поліції. Я вірю, що мій син живий, я його дочекаюсь, він не може мене залишити одну.
Ніна Степанова, мати безвісти зниклого бійця
Мій син пішов добровольцем, ми були в окупованому Херсоні. Не випускали, молодь не випускали, там орки на машинах висаджували молодь, людей з дітьми пропускали, а так… Ми ризикнули, поїхали. Блокпост був, зайшов фсбшник здоровий, він до нього як пристібався, каже: “Куди їдеш?”. З такою ненавистю. Тільки двері закрилися мені син на весь автобус каже: “Наступного орка я буду бачити через приціл автомата”. Всі засміялися. Приїхали в Суми, він сам пішов в ТЦК, хоча раніше він не служив в армії. А так в нього просто душа рвалась. Він казав, що по-іншому не можу, каже, там дівчата воюють. А я, каже, як буде себе потом почувати? І коли він приїхав, у нього була відпустка, у нього, ви знаєте, і очі були інші. Вони настільки вбили в ньому моральний дух.
Мій син також пішов на завдання, пишуть, що не вернувся. Дзвоню туди добиваюсь, кажуть: “В полон тоді не брали, в мертвих також не числиться”. Скажіть мені, де він є?
