За десять кілометрів від кордону з ворогом: Як живе Глухівська громада
У східній частині Українського Полісся, на Сумщині, розташоване стародавнє місто Глухів. Перша згадка про нього, як про місто Чернігівського князівства, зустрічається в Іпатіївському літописі за 1152 рік. Глухів знаходиться за десять кілометрів від державного кордону України з російською федерацією.
Кореспондент АрміяInform відвідав колишню резиденцію українських гетьманів (1708–1784 років) та поспілкувався з міським головою Глухова Надією Вайло про те, яким для мешканців регіону було життя в оточенні російських військ і як там живуть люди сьогодні.
Глухів — центр Глухівської міської громади Шосткинського району Сумської області. Площа міста — 83,74 квадратних км. До початку широкомасштабної агресії Російської Федерації кількість мешканців становила майже 30 тисяч осіб.
— Надіє Олексіївно, розкажіть, будь ласка, коли Глухівська громада перебувала в оточенні ворожих військ, як це було?
— Найважчим для нашої громади був період з 24 лютого до кінця березня 2022 року. Увесь цей час ми перебували в оточенні російських військ, точніше — в повній ізоляції. Головною метою російських військ була столиця України, бої йшли на Чернігівщині, в Сумах, Охтирці. Ситуація постійно змінювалась. росіяни повсюди встановили свої блокпости. До Глухова не можна було вільно проїхати ні із Сум, ні із Києва, при цьому кордон був відкритим і звідти по трасі (Автошлях E101) рухалась ворожа техніка.
На той момент гострою проблемою стало забезпечення населення продуктами та медикаментами, оскільки люди миттєво спустошили магазини та аптеки. Заправки порожні, банкомати також.
Жодних поставок, єдиний супермаркет зіяв порожніми полицями. І тоді справжнім спасінням стали наші місцеві підприємці, які часто-густо ризикуючи життям, на власних «бусіках» їздили за продуктами до інших міст. Попри все працював наш місцевий хлібокомбінат, також хліб привозили із сусідньої Шостки. Прямо у центрі міста спочатку роздавали безоплатно, а потім продавали по 5 гривень за літр молоко з місцевої великої ферми.
Знаєте, українці не були б українцями, якби не знайшли вихід з будь-якої ситуації. Наші перевізники організували доставку гуманітарної допомоги, а земляки з різних куточків України питали про наші потреби і організовували збір. Ми просили одне — медикаменти. Інсуліни, серцеві ліки, різні препарати, які були необхідні, як повітря. Ще раз хочу подякувати землякам за неоціненну допомогу.
Ми організували центр гуманітарної допомоги, через який населення отримувало гігієнічні засоби, продукти, медикаменти тощо. Паралельно у місті волонтери відкрили кілька дрібних осередків, бо всі хотіли бути корисними. Також була налагоджена співпраця з іншими громадами Сумщини. Допомагали одне одному, робили все необхідне.
— У Сумах нещодавно відбулось відкриття артінсталяції, присвяченої захисникам, які стояли та стоять зараз на захисті нашої Батьківщини. Чи є щось подібне у ваших планах?
— Обов’язково! З першого дня жителі нашої прикордонної громади разом з усією Україною пішли воювати, вони всі Герої. У нас стояла черга під ТЦК. Наразі кожна апаратна нарада, кожна сесія починається з хвилини мовчання за всіма, хто віддав своє життя за незалежність України. Полеглих глухівчан згадуємо поіменно.
Питання встановлення великого монумента захисникам України відкладено до кінця війни. Але ми зробили у центрі міста Дошку Героїв нашої громади, на якій розміщені світлини полеглих. Вдалось провести доброустрій території, прикрасити квітами, розмістили національну символіку. І це місце наразі є, без перебільшень, найголовнішим у місті. Люди несуть туди квіти, іграшки, прапорці. На жаль, ця Дошка Героїв уже потребує розширення… Така ціна нашої свободи…
На сьогодні дві вулиці в Глухові перейменовані на честь земляків, які загинули у боях з окупантами. Без перебільшення, це були найвідоміші люди Глухова, культурна еліта України.
Іменем відомого українського майстра-різьбяра, Заслуженого майстра народної творчості України, доцента Глухівського національного педагогічного університету, засновника козацького клубу «Гарда» Ігоря Білевича названо колишню вулицю Пушкіна. А на честь відомого в Україні історика, археолога, засновника музею археології при Національному заповіднику «Глухів», викладача ГНПУ, волонтера місії «Чорний тюльпан» у рамках проєкту «Евакуація-200», музиканта, кандидата історичних наук Юрія Коваленка перейменували вулицю Некрасова, на якій він жив разом з родиною.
У селі Некрасове жителі висловили бажання, щоб іменем загиблого Максима Приходька назвати вулицю Пушкіна. Ми пам’ятаємо кожного нашого героя.
— Чим зараз живе ваша громада?
— Усі наші помисли тільки про Перемогу, оборону, підтримку жителів. Ми — прикордоння, зона можливих бойових дій. Ще торік створили ДФТГ, зараз у них справді великі навантаження, вони виконують багато функцій спільно з військовими і поліцією. Кордон з росією у нас контролюється Силами оборони України, всі питання ми вирішуємо виключно у співпраці з ними, наприклад, допомагаємо у будівництві фортифікаційних споруд. Тільки за цей рік спрямували на різні потреби оборони понад 30 мільйонів гривень з бюджету громади.
Дякуючи воїнам на фронті, громада продовжує жити і відносно мирним життям. Тому ми як орган місцевого самоврядування дбаємо про належну освіту, розвиток медицини, доброустрій, одразу після вигнання росіян запустили маршрутки. Глухів був одним із перших міст на Сумщині, де подали тепло у квартири, зараз закінчуємо великий проєкт ремонту водогону. Готуючись до можливого блекауту, запаслись генераторами і пальним, купили старлінки, добре потрудились над захистом об’єктів критичної інфраструктури.
Продовжуємо обладнувати захисні споруди, це завдання номер один. У нас функціонує центр тимчасового перебування вимушених переселенців, він має попит, особливо для жителів сіл, які потерпають від обстрілів рашистів. Один із викликів — евакуація жителів з 5-кілометрової зони, люди не дуже хочуть кидати свої обжиті рідні місця.
Щодо відбудови пошкодженого житла, то робимо усе, щоб допомогти людям отримати компенсацію за програмою «Є-відновлення». У нас відповідально працює виконком, депутати міської ради, всі рішення ухвалюються виважено і оперативно. Наприклад, на останній сесії одноголосно ухвалена програма підтримки населення, згідно з якою з бюджету громади кошти на придбання дров отримають насамперед родини військовослужбовців, загиблих і полонених.
Усі труднощі — вони тимчасові, а події минулого року, я маю на увазі життя в оточенні, нас неабияк загартували. Отже, чекаємо і наближаємо нашу Перемогу над ворогом!
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ