“Жінка-солдат – це універсальна жінка”. Як живуть жінки-військові у стрілецькому батальйоні Сумщини
У Сумському стрілецькому батальйоні налічується близько півтора десятка жінок-медикинь, які надають невідкладну допомогу.
Наталя Кобилецька – лікарка-гінекологиня. Донедавна жінка – кандидатка медичних наук, працювала в операційній. Нині вона військова медикиня Сумського стрілецького батальйону. Повістку отримала тиждень тому, тож тепер, каже, доводиться звикати до нового ритму життя.
“Якщо потрібно – на вулиці, якщо потрібно – в приміщенні. Надаємо невідкладну допомогу. Дещо змінився формат допомоги. Якщо це була спеціалізована допомога, яку я надавала, то зараз – все, що болить”, – говорить військовослужбовиця Наталя Кобилецька.
Медична допомога у війську може знадобитися будь-якої миті, розповідає Наталя. І вже за кілька секунд жінку кличуть – одному з чоловіків стало зле. Через декілька хвилин лікарка повертається: “Жити буде, все буде добре”.
У кожної з медикинь своя спеціалізація. Неля Супрун, наприклад, раніше працювала на станції “швидкої”. До нових умов, говорить, звикла. Додає, що нинішня служба не заважає почувати себе жінкою, наприклад, мати доглянуті нігті.
“Жінка-солдат, жінка-медик – це універсальна жінка. Все в неї з собою на всі випадки життя. І навіть на війні жінка має бути охайною і доглянутою”, – розповідає військовослужбовиця Неля Супрун.
Облаштувалися військовослужбовиці у хатинці неподалік. Всередині, кажуть, тепло – є пічка та дрова. “Буде вогнище – буде гаряча вода. Буде гаряча вода – буде все”, – говорить Наталія Кобилецька.
Цю кімнату ділять семеро жінок – тут доглядають за собою, готують, сплять.
“Павутину поганяли – і все добре. Так що, у кого є бажання – є вільне ліжко”, – розповідає військовослужбовиця Анна Баня.
“Стовідсоткова доброволиця” – так говорить про себе радіотелефоністка медичного пункту Анна. Жінка має чоловіка, також військового, а ще – двох дітей. Заради них, говорить, й пішла служити у батальйон.
“Моя мотивація побудована на тому, що цю війну треба виграти, ми її обов’язково виграємо, але її не можна передавати нашим дітям”, – розповідає Анна Баня.
Батальйон ще формується, військовослужбовиці налагоджують побут. За їхніми словами, скоро – навчання, після – бойове злагодження. Поки ж живуть, як одна родина, бо, кажуть, є, заради чого.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ