У Ромнах попрощалися з військовим Дмитром Хімченком
Вчора, 9 липня, Роменська громада віддала останню шану захиснику Дмитру Сергійовичу Хімченку.
На Алеї Слави з живими квітами рідні, друзі, керівництво громади, побратими та небайдужі мешканці схилили голови в скорботі, дякуючи Воїну за відданість і незламну боротьбу… Священнослужителі провели заупокійну службу, молячись за вічний спокій душі Героя.
Дмитро Сергійович Хімченко народився 16 січня 1984 року за кордоном, але згодом родина переїхала на малу Батьківщину батька – місто Ромни.
Навчався в Роменській загальноосвітній школі № 7, потім вступив до Роменського професійно-технічного училища за спеціальністю електрогазозварник.
Строкову службу Дмитро проходив в Окремій президентській бригаді імені Богдана Хмельницького в Києві. Після служби повернувся в рідне місто, створив сім’ю, в якій народився син.
Деякий час працював у «Нафтозахисті», але значну частину свого життя займався будівельними роботами в Україні та за її межами.
Саме з-за кордону Дмитро повернувся до України після початку повномасштабного вторгнення. Продовжив працювати, а у грудні 2024 року отримав повістку – і з честю став до лав захисників.
Він гідно пройшов бойову підготовку в Чернігівській області, служив у 91-й окремій бригаді підтримки, виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку.
На початку липня 2025 року Воїн приїхав у відпустку та через декілька днів сталося непоправне…
На жаль, 5 липня 2025 року серце солдата Дмитра Сергійовича Хімченка зупинилося…
Захиснику України назавжди 41 рік…
Він був гарним батьком, турботливим сином, безвідмовним товаришем, надійним побратимом, людиною з «золотими руками» та щирою душею. Життя Дмитра обірвалося несподівано, на мирній землі, але подвиг його – живий. І пам’ять про нього житиме серед нас, у серцях рідних, у цій країні, за яку він боровся.
У скорботі син, мати, батько, брат…
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ