На Глухівщині упорядкували меморіал закатованим у роки Другої світової війни землякам
Кожен рік у травні колектив Шевченківського сільського будинку культури відвідує пам’ятне місце для шевченківців. Це колишній хутір Барський, який колись входив до Шевченківської сільської ради. 27 листопада 1941 року тридцять три жителі села були спалені в клуні окупантами, мирні жителі, діти.
Раніше тут проводилися мітинги, приїздила торгівля, були гуляння. Рідні загиблих проживали у Шевченковому, Слоуті і мали змогу тут зустрічатися – зазвичай, це було 9 травня. Приїздили сім’ями: Матковські, Буцик, Воробей, Нечай, Гапонько… Кругом ліс, болото і пам’ятний знак, який нагадує про страхіття війни. В 2023 році помер, мабуть, останній нащадок закатованих сімей – онук Матковський Петро Іванович, дід якого був спалений тут. Петро Іванович завжди розповідав про діда, завжди відвідував хутір зі своїми дітьми, онуками. Милувався старим осокором, який і сьогодні росте біля їхнього подвір’я і є свідком кривавого злочину.
З кожним роком все більше заростає дорога, а після дощу і взагалі бездоріжжя, але на тракторі доїхати можна. Тож цей рік не став винятком, прибрали, посадили квіти, згадали та пом’янули спалених мирних жителів Барського. Пам’ять живе вічно і про це повинні пам’ятати і наші діти, і наші онуки. Ми повинні передавати з вуст в уста, з покоління в покоління страхіття тієї війни. Тим паче, що зараз ми знову переживаємо такі часи, нас знову знищують, випалюють цілі села російські окупанти, повідомляє Шевченківський СБК.
Вічна пам’ять та вічний спокій жителям хутора Барський…
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ