У Сумах поставили виставу-серіал за твором Нобелівського лауреата
Митці з Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії імені Михайла Щепкіна знову запропонували своїм глядачам театральний експеримент.
Мова іде про документальну драму «Розрада апокаліпсисом» за твором лауреата Нобелівської премії Світлани Алексієвич «Час Second-hаnd».
Режисер-постановник, сценограф, костюми – Лінас Маріюс Зайкаускас. У головній ролі Діана Каландарішвілі.
Вистава складається з двох сюжетно непов’язаних між собою частин, кожна з яких є окремим дійством. Їх так і планують показувати окремо, в різні дні у форматі театрального серіалу.
Незважаючи на те, що у кожній частині цього моноспектаклю розповідаються різні історії, в яких діють різні герої, обидві вони об’єднані темою жіночої долі. І хоча на сцені весь час знаходиться лише одна актриса, тут є все – і динаміка дії, і несподівані сюжетні повороти, і купа різноманітних героїв, і пристрасті, і біль… І все це досягається при практичній відсутності сценічного руху — тільки за рахунок інтонацій, міміки і жестів.
І все це викликає емоції. Спочатку просто цікаво, потім ти починаєш нелюбити одних і співчувати іншим, далі ставиш себе на їх місце і не погоджуєшся, і жалієш головних героїнь, яким випала така трагічна жіноча доля, а потім якось починаєш розуміти тих чоловіків, яких обставини і слабкості власного характеру зробили персонажами і винуватцями трагедії – не давньогрецької або середньовічної, а сучасної, зітканої, а точніше, дуже грубо і жорстоко збитої з побуту і мрій, з поезії високих почуттів і бруду реальності.
А по завершенню думаєш – це вже дуже суб’єктивно — слава Богу, що я така щаслива людина, і все це відбувається не зі мною…
Власне, це творчий метод режисера вистави Лінаса Зайкаускаса — доведення звичайної ситуації до абсурду, до градусу, шо вище точки кипіння, коли глядач вже не може залишатися байдужим і починає думати. Над чим? Мабуть над тим, як він сам живе і, таким чином, робить крок у напрямку до себе, до саморозуміння.
Окремо відзначимо блискучу акторську роботу Діани Каландарішвілі. Вона енергетична, по-людськи цікава і якимось чином примудряється одночасно втримувати увагу глядача протягом усієї дії і давати час внутрішньо проживати вчинки та почуття героїв її монологів. В її сценічному існуванні взагалі немає жодних показних перевтілень у сенсі саме акторства – просто ти забуваєш, що це театр і сприймаєш жінку на сцені як ту, що розповідає про власне життя.
Таку виставу хочеться обговорювати. Сперечатися, не погоджуватися з авторами, розпитувати їх про їх особисте ставлення до героїв дійства. Тоді сценічна подія ніби продовжується у часі і просторі, переходить в інтерактивний формат і долучає до свого локального всесвіту життєвий досвід глядачів. Нам здається, що якщо момент обговорення стане частиною показів, це тільки додасть інтелектуального і душевного об’єму тому, що відбулося на сцені.
Прем’єра документальнї драми «Розрада апокаліпсисом» відбудеться незабаром і на ній чекають Світлану Алексієвич. До речі, це буде мабуть перший приїзд в Суми лауреата Нобелівської премії.